Ніколи в серці не зітреться вогонь тих днів і тих подій...

Я знаю, серце в кожного щемить.

По чистих душах у святій печалі.

Вклонімося ж їх пам'яті в цю мить

Єднаймося в скорботному мовчанні...

Память... Вона не має початку і не має кінця.  24 лютого 1944 року нацисти вщент спалили  село Клембівка. Тоді стерли з лиця землі 600 дворів. У вогні загинули не тільки жінки, чоловіки та літні люди, а й маленькі і навіть новонароджені діти. Події тих страшних років і досі залишаються відкритою раною в серцях жителів села Клубівка. 

22 лютого педагогічний колектив спільно з громадою села вшанували пам'ять закатованих односельчан покладанням квітів на братську могилу, в якій поховані останки людей зі згарища тієї страшної лютневої ночі 1944 року.А також долучилися до панахиди, проведеної отцем Миколаєм в сільському храмі Косьми та Деміана. 

Будь-які сторінки історії не повинні піти у забуття, а тим більше - така трагедія, що завжди болітиме у душах людей незаживаючою раною. Пам'ять про трагедію села Клубівка, страшну долю інших українських сіл згуртовує нас як єдиний український народ...