Ця сторінка присвячена випускнику нашої школи Довгому Олегу Івановичу, який загинув у зоні АТО. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет держави на Сході України. Його життя коротке, як спалах зорі, але сповнене подвигом. Ми завжди будемо пам'ятати про нього.
Герої не вмирають! Живуть в серцях у нас
Герої України http://www.ukrgeroes.com.ua/DovgyOI.html
Український меморіал https://ukraine-memorial.org/ua/biography/dovgiy-oleg-ivanovich/
|
Заступник командира 2-ї гірсько- піхотної роти по роботі з особовим складом 15 окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської гірсько – піхотної Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, лейтенант Олег Іванович Довгий |
 |
Ти будеш жити в посмішках дітей, Твоя душа нам піснею озветься. Ти в бій пішов за правду, за людей! І в пам’яті – це, знаю, не зітреться. Ти будеш жити в пролісках весни, З лелеками повернешся додому. Прийдеш у мамині ти сни, І ангелом зійдеш народу свому. |
Пісня "В нашому серці" у виконанні Берлізової Анастасії, на відкритті дошки пам'яті Олегу Довгому.
Олег Іванович Довгий народився 6 січня 1993 року в селі Верхи Камінь – Каширського району Волинської області в сім’ї вчителів. У 1994 році разом з батьками переїхав до села Щурівці Ізяславського району Хмельницької області. У 2008 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи (нині - навчально – виховний комплекс) села Щурівці Ізяславського району, у 2010 році – загальноосвітню школу села Клубівка Ізяславського району. Це був зразковий, активний, дуже вихований учень. Захоплювався футболом, грав у місцевій футбольній команді, отримав десятки різних грамот та дипломів від районних до республіканських змагань у футбол. Скромність, доброта, щирість, життєрадісність, сміливість були головними його моральними якостями.
Олег обрав важку та мужню професію військового. У липні 2010 року вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (нині – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, місто Львів) на факультет аеромобільних військ та розвідки.
У серпні 2010 року, у зв’язку з переведенням факультету, продовжив навчання у Військовій академії (місто Одеса). У 2014 році закінчив факультет високомобільних десантних військ та розвідки Військової академії (місто Одеса) за спеціальністю «Фізична підготовка у військах».
З липня по серпень 2014 року проходив військову службу на посаді начальника фізичної підготовки і спорту військової частини, з серпня 2014 року – командира взводу, заступника командира гірсько – піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько – піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської гірсько – піхотної Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Із серпня 2014 року лейтенант Олег Іванович Довгий (позивний «Фізрук») приймав участь в антитерористичній операції на сході України. Обороняв місто Дебальцеве Донецької області. Керував взводним опорним пунктом «Віталій» в районі селища міського типу Чорнухине Попаснянського району Луганської області.
Підопічними молодого лейтенанта були мобілізовані до Збройних Сил України чоловіки, набагато старші за нього. За короткий час вони побачили у ньому справжнього командира, який в бій вступав першим, а залишав останнім, вчасно і грамотно давав команди та поради, опікувався та турбувався за кожного бійця. Він завжди переймався побутом своїх бійців. Дякуючи йому, вони завжди вчасно отримували гарячу їжу та могли відпочити. Лейтенант Олег Іванович Довгий був із ними відкритим, щирим і вимогливим. Хлопці цінували та поважали його за доброту та прекрасні людські якості, захоплювалися його чудовою фізичною підготовкою. Молодого лейтенанта добре знали і жителі сіл на Сході України, де розташовувався його взвод, бо за його наказом військові ділилися із простими людьми їжею, дровами і всім необхідним. Він також допомагав місцевим мешканцям виїжджати у безпечні місця.
На початку грудня 2014 року під час чергової ротації, Олег відвідав рідних. Не оминув і рідну школу, зустрівся з учительським та учнівським колективами. Зустріч була теплою і сповненою надій.
31 січня 2015 року важкий, нерівний бій для молодого командира став останнім. Олег та більше 20 українських військових вели бій на блокпосту біля селища Чорнухіно Луганської області проти великої кількості бойовиків та 3-х ворожих танків. Сепаратисти розпочали наступ о 04:00 годині ранку. Перша атака була нашими військовими успішно відбита. Під вогнем противника офіцер витягнув на собі важкопораненого військовослужбовця з поля бою. І організував доставку його та ще трьох поранених у шпиталь. Олег підбив ворожий танк з РПГ та отримав поранення. Сам відмовився покидати поле бою і продовжував керувати підрозділом. Близько 14.00 год. На позицію українських кулеметників Григоришина Михайла та Матусевича Сергія потрапив ворожий снаряд. Олег кинувся на допомогу, щоб врятувати побратимів. При зміні позиції лейтенант отримав смертельне поранення від кулі снайпера.
26 лютого 20105 року похований на кладовищі села Щурівці Ізяславського району Хмельницької області.
30 липня 2015 року у селі Щурівці Ізяславського району на фасаді будівлі навчально – виховного комплексу (вулиця Центральна, 1), де навчався Олег Довгий, йому було відкрито меморіальну дошку.
Рішенням тринадцятої сесії Ізяславської районної ради сьомого скликання від 23 лютого 2018 року № 21 присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».
Указом Президента України № 236/2018 від 23 серпня 2018 року за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанту Довгому Олегу Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Під час урочистого Параду до Дня Незалежності України орден Олега Довгого з рук Глави держави отримали батьки лейтенанта – Валентина Петрівна та Іван Іванович. 
15 січня 2019 року Клубівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, було присвоєно ім'я Героя України Олега Довгого, її випускника.
31 січня 2019 року на фасаді будівлі Клубівського ліцею імені Олега Довгого, йому було відкрито меморіальну дошку.
Пам’ять про нашого земляка, який віддав своє життя за мирне небо над Україною навіки житиме в серцях рідних, близьких, друзів та знайомих йому людей.
Світлій пам’яті учня Клубівської ЗОШ І-ІІІст. Олега Довгого присвячується
І досі в це неможливо повірити, що Олега немає з нами. Він був завжди завзятим до навчання, швидким до справи, добрим та щирим до однокласників. Така людина, як Олег, не могла покинути цю землю безслідно. Він став справжнім Героєм і прикладом для всіх нас. Героїзм Олега вчитиме майбутнє покоління таким людським якостям, як: гідність, мужність, любов та вірність. Він допомагав не лише Україні відстоювати свою територію, але й став її яскравим сонячним помічником на небі.
Тетяна Сидорчук- Дукач
Олег… Це була людина з великим серцем і широкою душею. У клас він заходив завжди з посмішкою. Ніколи не відмовляв у своїй допомозі. Чесно кажучи, я не чула від Олега ні одного поганого слова. Він був доброю та щирою людиною. Трохи сором’язливий. Але, коли він вступив до військової академії, тоді я зрозуміла, що за цією сором’язливістю була справжня, сильна та вольова Людина.
Дякую йому за все , що він зробив заради усіх нас. Олег – справжній Герой. І ми завжди будемо його пам’ятати.
Руслана Маркевич-Богуцька.
"26 лютого у Щурівцях прощались з лейтинантом Збройних Сил України Олегом Івановичем Довгим. Завдяки волонтерам Ізяславського району було забезпечено доставку тіла загиблого із Дніпропетровська до рідного села.
У день похорону у рідному селі за загиблим героєм тужили і плакали рідні, друзі, знайомі, громада району. Навіть, небо в цей день плакало тужливими краплинами дощу.
Заупокійну службу за загиблим воїном Олегом у місцевому Свято-Миколаївському храмі відслужили представники духовенства Ізяславського благочиння Шепетівської єпархії Української Православної Церкви.
У церемонії прощання з Олегом Довгим взяли участь жителі територіальної громади та сусідніх сіл, волонтери району, учнівська молодь. На траурному мітингу виступили Щуровецький сільський голова Олександр Васильчук, голова районної ради Михайло Борисюк, бойові побратими, вчитель Щуровецького НВК «ЗОШ |-|| ст. – дитячий садок» Лариса Гримак, митрофорний проторієрей о. Іван Савельєв. Вони висловили щирі співчуття родині загиблого. «Світла пам’ять про його мужність та непересічні людські якості назавжди залишаються в серцях бойових побратимів – усіх, хто знав, поважав та любив Олега – справжнього патріота та героя. Учениця Ізяславського НВК №2 Анастасія Березна прочитала власний вірш присвячений пам’яті Олега Довгого."
За матеріалами офіційного сайту Ізяславської райдержадміністрації
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
(Присвячено лейтенанту Олегу Івановичу Довгому)
На світ маленький хлопчик народився,
Зовсім малий, беззахисний такий.
Він хитро в очі мами подивився,
Вже знаючи, що буде не простий.
Він знав, що у житті його чекають
Все безліч й безліч перепон,
А у думках все постріли лунають;
Життя – не річ, життя – аукціон.
З дитинства він футбол любив
І грав за збірну нашого району.
Любов батьків завжди цінив
І був веселим компаньйоном.
Пливли роки так непомітно,
Хлопчина жив та підростав.
Він був розумним та тендітним,
А згодом, він військовим став.
В той час, коли війна на дворі
Забрали сина у батьків:
«Куди? За що?» - вони говорять,
Він ще й пожити та й не вспів.
Давай помолимось за тих, хто помирає,
Ти чуєш, янголе, помолимось, давай!
За тих, хто є, і тих, кого немає.
Чому я плачу? – Ні, ти не питай.
Давай помолимось за упокій солдата,
Який пішов недавно із життя.
Ти чуєш, серденько, як плаче його мати?
Повір, немає гіршого кінця.
Чому страждають люди безневинні,
Чому немає звідти вороття?
Скажіть, ну що ми ще зробить повинні,
Щоб не зникали люди із життя?
Як досі я Олега пам’ятаю,
Який віддав за нас своє життя.
Чому ж найкращих Бог з землі стирає?
Які ж огидні в серці відчуття.
За що ми боремось, ми добре знаєм,
За Україну вмирають наші земляки.
Хай буде земля пухом їм, благаю,
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ у ввіки!!!
2015 А. Березна